Владна вертикаль послідовно провалилася на всіх етапах кубанського повені. Масштаби лиха, напевно, були б меншими, якби в постраждалих районах існувало живе місцеве самоврядування. Якщо вже три доби головою району фактично працює Ткачов ..., виникає питання: а місцева влада що роблять в цій ситуації? Навіщо взагалі людям місцева влада, яка показала свою нездатність працювати в критичній ситуації? - Хоча урочистість, з якою губернатор Краснодарського краю відгукується про самого себе в третьому особі, комічна в устах людини, правління якого постійно супроводжується провалами і скандалами, з ним можна погодитися. Безпорадність, безвідповідальність і цинізм місцевого начальства і місцевих служб у напівзруйнованому Кримському районі Кубані просто зашкалюють. . Губернатор Ткачов прав в своїх наріканнях. Але тільки до них необхідно додати, що збанкрутілі посадові особи - його власні підлеглі. І притому що зайняли свої посади, якщо і не прямим його вибору, то вже, як мінімум, з його згоди. І мер міста Кримська Улановський, обраний на цей пост всього два місяці тому в добре організованій атмосфері найбільшого сприяння, і глава Кримського району Крутько - однопартійці губернатора та повністю залежали від нього як нижчестоящі чиновники вертикалі влади від чиновника вищестоящого. Хоча формально органи місцевого самоврядування в вертикаль не входять, але фактично вони повністю в ній розчинені. Саме в якості розсердився начальника глава Кубані звільнив районного муніципального шефа Крутько. Що ж до Уланівського, то рішення його службової долі поки відкладено з тієї лише причини, що непланова кампанія по виборах нового мера - питання, що вимагає окремих кабінетних роздумів. Провал цих уявних лідерів місцевих жителів очевидний. речі, Василь Крутько, ще напередодні свого звільнення і подальшого від'їзду в невідомому напрямку, встиг з усім пафосом бюрократа, інстинктивного ворога будь самодіяльності, затаврувати прибулих на виручку в Кримський район волонтерів за спроби нібито породити хаос і погіршити ситуацію. Але чи могли ці посадові особи вчинити щось більше, крім впадання в ступор, цілком сумісного, однак, з порятунком від лих своїх сімей і свого майна? При будь-якому подію, в тому числі і при загрозі стихійного лиха, владна вертикаль потребує від свого персоналу дотримуватися, нехай і безглузді з вигляду, але по-своєму логічні процедури. На те вона й вертикаль. А саме. Якщо щось трапляється - наприклад, виникає загроза повені, місцева метеослужба доповідає про це районному начальству. Районне начальство запитує, як бути, начальство крайове. Бажано, губернатора. Губернатор звертається до Москви. Бажано, прямо до президента. Президент із залученням всіх профільних служб вивчає питання і віддає необхідні розпорядження (допустимо, бити в ринду, оповістити місцевих жителів біжить рядком по ТБ, підтягнути до міста підрозділи МНС і т.п.). Ці розпорядження з тим же ступеням спускаються вниз у район і тільки після цього реалізуються місцевим начальством. Якщо темп подій не дозволяє дотримати цю процедуру, то місцеве начальство найчастіше намагається не робити нічого. Або, у більш рідкісних випадках, якщо це рішучі люди, що хворіють за своїх земляків і готові заради них нехтувати можливим гнівом влади, воно бореться зі стихією на свій страх і ризик, навіть і всупереч усякій службової етики. Але не всім же бути такими героями. Все викладене далеко не так схоже на анекдот, як може здатися. Знаменитий сніжний ступор в Петербурзі взимку 2009-2010 років пояснювався саме тим, що снігопади обрушилися на місто в кінці грудня, якраз тоді, коли більша частина міського керівництва відбула на традиційні канікули в теплі краї. Позосталих в Петербурзі посадовим особам просто ні до кого був звернутися за дозволом прибирати сніг з вулиць. Тому на всяк випадок вони утрималися від імпровізацій і два тижні аномальних снігопадів прошурхотів паперами на оперативних нарадах. І, на перший погляд, вчинили цілком раціонально, якщо судити з точки зору їх особистих службових інтересів. Адже майже ніхто з них не був тоді покараний. Правда, у підсумку в Петербурзі довелося міняти губернатора, а новий губернатор замінив майже всіх чиновників, включаючи і тих, що відали снегоуборкой. Владна вертикаль вимагає від своїх гвинтиків покірності, лизоблюдства, безініціативності, але при цьому, як з'ясовується згодом, не дає їм кар'єрних гарантій, а то ще й норовить звалити на них провину за власну системну неспроможність. Втім, це лише професійний ризик бюрократів. А ось для мільйонів пересічних людей - постійна проблема, яка обертається іноді великими лихами, - це практично повна відсутність у нас самоврядування. Відсутність людей, вибраних з власного середовища, які займалися б щоденними потребами місцевих жителів і тільки перед ними і тримали відповідь. Чи не відфільтрованих нагорі депутатів-імітаторів, не бездумних агентів вертикалі, не надісланих на годування феодалів, а справжніх своїх представників, для яких повага земляків - не порожній звук. Якби у жителів міста Кримська і навколишніх місць було таке представництво, хіба воно не задумалося б заздалегідь про загрозу повеней? І хіба воно дезертирували б з такою ганьбою, кинувши своїх співгромадян у біді? Місцеве самоврядування не уповноважене займатися високою політикою. Його завдання суто приземлені. Але саме воно - фундамент якої живої демократії. Може бути, саме тому доведення вертикалі до кожного села - Це нав'язлива ідея владної системи, від якої її ніяк не вилікують все нові і нові провали.www.gazeta.ru
